Нет войны, больше нет
Нет войны,
Яркий солнечный свет,
Мирные дни.
Теплый весенний дождь,
Блеск на траву.
Тихо слезу смахнешь,
Вспомнив войну.
Нет войны, больше нет.
Годы уходят,
Боже мой, столько лет,
В мире проходят.
И золотятся поля,
В колосе зерна,
И отдыхает земля,
Пахотой черной.
Но и сейчас порой,
Непрошенной долей,
След оставляет свой,
Война знакомый.
Афганистана парни,
Чеченской первой, второй .
А на коленях мамы,
С опущеной головой.
Им ведь не надо было,
Войны чужой,
Только увидеть сына,
Был бы живой.
И похоронки в ладонях,
Держать не в силах,
Тихо Господа молят,
Чтоб боль отступила.
Нет войны, больше нет,
Божия это милость.
Мир. В тишине рассвет,
Там где война дымилась.
Господи, помоги ,
К миру стремиться.
Чтобы друзья и враги,
Стали молиться.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Ларисочка! Очень хорошие стихи. Искренность подкупает. Но все же поэзия - это резонанс содержания и формы. Работайте над рифмой, размером и с вашей сострадательной искренностью вы опередите большинство "поэтов" этого сайта.
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
