* * *
Господь позволил размножаться,
Господь позволил умирать.
И смысл отсутствует стенать:
«Отпущено нам мало, братцы!»
* * *
Зачем вы мечетесь, народы,
Жизнь посвящая суете?
Сухой песок засыплет всходы
Непомнящих о Высоте;
Слепое ваше богоборство
Рассеет Небо как золу;
И ваше глупое упорство,
Тут и засохнет на валу.
Сказал нам Бог: «Смиритесь, люди!
Помазанника дал я вам,
Не вы Его, Он вас осудит,
По вашим мыслям и делам.
Вершиной будет Он Сиона,
Мной лично выбранной горы.
Ему служите неуклонно,
Хвалу несите и дары.
Гневить не пробуйте капризом
Своим. По-вашему не быть.
Чтоб этим гнев и Мой не вызвать,
И душ своих не загубить.
* * *
Как ни живи на белом свете,
Как ни тревожь трудами тишь,
На все вопросы не ответишь,
На каждого не угодишь:
То не доложил сахар в тесто,
Абы зубам не навредить,
А то забрёл в такое место,
Куда не следует ходить;
Не на того посмотришь косо
(А ежели твой глаз раскос?)
Не тем платком сотрёшь под носом,
Не так вздохнёшь, не так чихнёшь;
Не так чихнёшь, — скажи на милость! —
Ажно слеза из ясных глаз…
Живи, чихай, как получилось,
На Небесах рассудят нас.
Еще не закончились заморозки,
Еще неспокойна река,
Еще не умчались за море
Низкие облака,
Еще на стекле капли,
Еще не принцессой тишь,
Еще не устал, кажется,
А может, кажется лишь?
* * *
Неделю река клокотала,
С пеною у лица.
Все ветру казалось мало,
А тучам не будет конца.
Ивы измучились ветви,
Устала речная вода…
Пусть думают тучи и ветер,
Что это всё навсегда.
* * *
Снег в середине мая,
Сбитая влет тишь.
Часто такое бывает,
Этим кого удивишь.
Ветер снежинки швыряет,
Гонит приют взашей.
Снег в середине мая
И у тебя на душе.
* * *
Где-то за поворотом
Липа встречалась мне;
Может за тем болотом,
Может чуть в стороне.
Память моя хлипкая,
Путает карты лет.
Может быть этой липы
Нынче на свете нет.
* * *
Да, существует мера
Для моря и для реки.
Боже! Как эфемерны
Розовые лепестки.
Всё устроено верно
В это поверь и ты.
Видимо в эфемерности
Смысл и живет красоты.
* * *
Я все же тебя потеряю,
И ты потеряешь меня.
Видишь, как лодку швыряют
Волны на склоне дня.
Природе всё на потребу.
Меняются облака…
Спасибо Высокому Небу
За то, что мы вместе пока.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
