ИННА РАДУЖНАЯ,
Израиль, Иерусалим
Стихи - это мгновения жизни, а не сама жизнь. Стихи пишутся когда очень больно, или очень грустно, или очень радостно. Жизнь поэта не отражается в самом стихотворении - она написана между строк.
По милости Божией, с благословением матушки игуменьи Георгии, настоятельницы Горненского русского женского монастыря Русской Духовной Миссии Московской Патриархии в Иерусалиме вышла в свет книга моих стихов "Бесценный дар Христов". Благодарю Бога за Его милость ко мне, недостойной. Слава Тебе, Боже!
Хочу поблагодарить так же всех вас, братья и сестры во Христе, за то, что зашли на мою страничку. Если найдёте ошибки - не обессудьте, я, можно сказать, почти не в ведении писала то, что вы сейчас читаете. Только по прошествии времени по милости Божией я по-настоящему вошла во святую Церковь Христову и кое-что осознала... Спаси Господи! e-mail автора:innalele@gmail.com сайт автора:Дар Христов
Прочитано 7986 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Стих-е очень легко читается,наполненное любовью и добром.
Удачи Вам,Инна! Комментарий автора: Благодарю!
ИННА РАДУЖНАЯ
2006-09-17 11:38:29
Светлана , я написала на твой e - mail ответ , и ошиблась , назвав тебя Таней . Прости и спасибо .
алла
2007-02-10 09:44:27
!!!!!!!!!!!!!!!! Комментарий автора: Спасибо!
Наталия
2008-01-14 07:52:13
так и есть, замечательно! :)) Комментарий автора: Спасибо, Наталия!
Людмила
2010-07-13 21:04:00
Добра и счастья Вам! Комментарий автора: Благодарю!
фомина вера
2011-02-12 11:57:52
А может быть, и каждый день и час ,должны мы радоваться жизни Ведь утром, солнцу посмотрев в глаза,сказать,что я живу для жизни!Спасибо Вам большое! Комментарий автора: Спасибо за отзыв! Будем радоваться жизни не смотря ни на что!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
